- збаламутити
- —————————————————————————————збаламу́титидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
збаламутити — мучу, тиш, Пр. Обманюючи, звести з правильного шляху. Збаламутити дівку (увести з собою дівчину) … Словник лемківскої говірки
збаламутити — у/чу, у/тиш, перех. Док. до баламутити … Український тлумачний словник
збаламутити дівку — увести з собою дівчину … Словник лемківскої говірки
збаламучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до збаламутити. 2) у знач. прикм. Неврівноважений, легковажний … Український тлумачний словник
збаламучення — я, с. Дія за знач. збаламутити … Український тлумачний словник